Свіжий погляд на розвиток громад в Луганській області
Свіжий погляд на розвиток громад в Луганській області
Ми будемо жити в тому майбутньому, яке побудуємо самі!
З 25-го травня по 7 червня в Обласний Ресурсний Центр Розвитку Громад Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (далі ОРЦРГ), на Луганщину проходила практику Ганна Палькова-Свірчевська - автор даної статті, студентка Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці.
Мета візиту – на практиці вивчити досвід втілення різних проектів в Луганській області та взагалі ознайомитись із питаннями мобілізації ресурсів громад та громадських об’єднань для вирішення проблем власних територій. Координатори Проекту ЄС/ПРООН - Ганна Борова, Євгенія Гулакова, крім офісної ознайомчої роботи в ОРЦРГ, щоб було цікавіше, запропонували мені прийняти участь в різних заходах, що були в цей час організовані ними разом із партнерами.
Так, 30 травня я прийняла участь в цікавій дискусії за участі експертами із Німеччини, Польщі та України. Обговорювались питання: Що дав Україні “європейський вибір” за 20 років незалежності? Якими є досягнення Європейської політики сусідства з 2005 року? Що нам дадуть “асоціація” і “зона вільної торгівлі” з ЄС і – що ми можемо зробити для “побудови Європи в Україні”?
31 травня та 1 червня мені вдалось побувати на тренінгах «Розробка проектів» одного з партнерів – Агентства стійкого розвитку Луганського регіону, які пройшли в Антрацитівській та Біловодській райдержадміністраціях для громадських об’єднань та сільських рад цих районів. Докладніше про тренінг можна прочитати тут. 
Цікавим було те, що під час тренінгу було задано багато питань головами сіл як по змісту, так і по формі заповнення заявок до Фонду сприяння місцевого самоврядування. Це свідчить про велику потребу в подібних заходах, знаннях, оскільки питання носили не тільки уточнюючий, а взагалі пізнавальний характер. Наприклад, порядок підрахунку та оформлення співфінансування нематеріальним власним внеском для Біловодського району був доволі новим. Відзначається також різниця мислення та світосприйняття серед голів. У голів, громади яких вже успішно завершили мікропроекти в рамках Проекту ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток орієнтовний на громаду” відзначається активна позиція щодо вирішення локальних проблем, більш стратегічне мислення, оптимістичність, працьовитість та довіра до конкурсів.
Окрім проведення тренінгу в Антрацитівській райдержадміністрації, перед нашою командою стояли задачі: зібрати матеріали для презентаційних буклетів району, що готується до святкування 75-ї річниці заснування, перевірити стан роботи системи водопостачання в селі Леськине та побачити успіхи самоорганізації в селі Кошари і Бобрикове, та багато чого іншого. Тому маршрут 31-го травня був саме таким:
Антрацит — Бобрикове — Дякове — Нижній Нагольчик, Дача Чехова — Леськине – Кошари; а 1-го червня наступним: Біловодськ — Новолимарівка.
Почнемо з того, які стереотипи були зруйновані такими маршрутами по Антрацитівському району та взагалі Луганщині . Першим був стереотип того, що «Лугащина - це краї тільки тяжкої промисловості, бетону та вугілля». Саме наявність чистих глибоких ставків, гарного квітучого степу, різних садиб відомих людей минулого, які створюють підґрунтя для того, щоб Луганщину сприймати як туристичний регіон (як найменше, Луганщина може забезпечити гарними умовами відпочинку, рибальством, охотою місцевих відвідувачів та гостей з інших регіонів). Вважаю, що особливо сприятливі умови для туризму в селах: Леськине Антрацитівського району та Новолимирівка Біловодського району. Але як звісно, однією з найтяжчих проблем для поширення цього виду підприємництва (сільського, зеленого туризму та прийому гостей) є інфраструктура, а саме дороги. 
Підняти якість доріг для громад буде складніше, ніж побудувати або відновити інфраструктуру для відпочинку в самому селі (наприклад санаторій для шахтарів біля водолазно-рятувальної станції става «Дача Чехова», села Нижній Нагольчик Антрацитівського району). Причина цьому — теріторіальні громади вирішують проблеми своїх теріторій, а дороги лежать далеко поза ними. Тому проблема доріг — це проблема району. Хоча можливо в майбутньому громади зможуть скооперуватися і подолати і цю проблему.
На жаль, вразили і великі пориви вітру з малою кількістю кисню в Антрацитівському районі. На відміну від Біловодського району, в якому дерева радують очі та легені. В ньому повітря набагато смачніше, ніж в місті.
Дуже вразило, що біля села Бобрикове є місця, де добувають золото. Якщо є такі ресурси, то просто соромно опускати руки, знаючи про перспективи. Але цього не можна сказати про цю громаду – бо вона унікальна в плані активізму та позитиву й має практично всю відремонтовану соціальну інфраструктуру завдяки саме такій позиції.
Негативно вразило також осуд та негативне ставлення голів Біловодського району, що не приймали участь у Проекті ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток орієнтовний на громаду” до голів, які приймали.
Дивовижно, але начебто в маленькій по площі області кардинально різні райони. І ще більш різні умови та ресурси в селах, що говорить про неможливість єдиного однакового централізованого управління ними. Адже врахувати всі особливості на місцях, краще ніж самі жителі, не зможе ніхто. Тому роль самоорганізації громад та ініціативи “знизу” підвищується.
Під час поїздки було чітко видно реальне покращення умов життя, поява віри людей в свої можливості, зміна свідомості, світобачення в якому вже будуть підростати діти, для яких кооперація, самосвідомість, відповідальність та написання проектів будуть природними навичками. Успіх принципу самоорганізації дуже залежить не так від донорів, як від людського фактору. Так одні мобілізувалися, а інші ні. Так як в притчі про двох жаб, які потрапили в банку з молоком і не могли виплигнути. Одна молотила лапками та вирішила здатися, зупинилася і потонула в молоці. А інша продовжила рухатися і взбила молоко до сметани, потім то вершків, а потім до масла і, опершись на тверде масло, виплигнула з банки. Так само громади обирають - боротися чи здатися. Їх вибір видно неозброєним поглядом.
Тож, багато алмазів містить в собі Луганщина, але треба витратити багато зусиль жителів на їх огранку, оскільки кількість карат обумовлює цінність каменя!
Автор: Ганна Палькова-Свірчевська, м.Чернигів.
Окрема подяка всім, хто був причетний до організації моєї цікавої луганської практики:
- Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»
- ОРЦРГ в Луганській області
- Головному управлінню економіки Луганської облдержадміністрації
- ГО «Агентство стійкого розвитку Луганського регіону»
- Центру Європейської інформації м. Луганськ
