Від теорії о європейській інтеграції до практичних інструментів європейської політики
Від теорії о європейській інтеграції до практичних інструментів європейської політики.
Експерт Агентства стійкого розвитку Луганського регіону, Наталія Датченко, взяла участь у школі європейської інтеграції.
Чи можуть громадські організації впливати на власну державну політику? Які існують європейські інструменти залучення громадськості до українського державотворення та розбудови громадянського суспільства? Саме на ці питання, разом із колегами, я намагалась відповісти підчас участі у “Школи європейської інтеграції”, що відбулась нещодавно в м. Буча, Київської області. Більше про перебіг школи та її результати прошу дізнатись із статті учасника школи Володимира Бочарова-Туза, Творче об’єднання «ТОРО».
Протягом п’яти днів лідери громадянського суспільства України проходили навчання в «Школі Європейської інтеграції». Навчання закінчилось. Школу закрито. А учасники сповнені рішучості перейти до практики, адже програма навчання відкрила реальні можливості для громадськості впливати на український Уряд через інституції Європейського Союзу.
16-20 вересня до Києва з’їхались лідери різних сегментів громадянського суспільства України. Пройшовши суворий конкурсний відбір (на одне місце претендувало щонайменше 4 особи), вони стали учасниками всеукраїнської школи європейської інтеграції. Організовуючи навчання Інститут політичної Освіти та Міжнародний фонд «Відродження» подбали про те, аби забезпечити громадських активістів практичними знаннями та навичками задля використання можливостей європейської інтеграції.
Зокрема, для просування реформ, впровадження європейських стандартів і практик в Україні. Для цього в якості експертів були запрошені кращі вітчизняні та закордонні фахівці з питань євроінтеграційних процесів. Окрім того, свої двері для учасників навчання відчинили Представництво Європейського Союзу в Україні, Офіс Ради Європи та посольство Республіки Польща в Україні.
Ділячись досвідом, експерти ознайомили присутніх з механізмами взаємодії неурядових організацій з органами державної влади та інституціями ЄС і Ради Європи щодо надання консультацій та підготовки внесків до моніторингових доповідей, а також можливостей фінансування українських громадських організацій з боку ЄС. Разом з тим найбільший інтерес у переважної більшості учасників викликала можливість впливу на українську владу через інституції Європейського Союзу. Зокрема, через Європейську комісію, яка надає фінансову підтримку Уряду. Механізм використання цієї можливості неодноразово обговорювався учасниками разом з експертами.
З огляду на таку популярність цієї теми автор вирішив з’ясувати, про які проблеми дізналась би Європейська спільнота, якщо б учасники навчання потрапили до Європейської комісії. З іншого боку, оскільки громадські активісти, які брали участь у роботі школи, представляли правозахисні, екологічні, молодіжні НУО, організації споживачів, профспілок, професійних об’єднань та бізнес-асоціацій, їхнє бачення проблем України цілком може відображати об’єктивний погляд громадянського суспільства країни.
Отже, загалом учасники висловили більше десятка проблемних аспектів, які зумовлюють низький рівень життя громадян. Більшість висловлювань мала загальний характер, однак деякі громадські активісти представляли експертне бачення та детальне пояснення причин виникнення проблем та негараздів. Разом з тим, близько 10% учасників взагалі не представили жодної проблеми, яку вони вважають актуальною для України. Водночас, серед висловлювань були і такі, що заслуговують уваги.
Наприклад, великі обсяги корупції в розподілі коштів донорськими структурами, дискримінація за гендерною ознакою та відсутність єдиної соціальної програми щодо збереження громадського здоров’я. Деякі громадські активісти наголошували на тому, що значною проблемою в Україні є невиконання владою міжнародних зобов’язань, що призводить до чисельних фактів порушення прав людини, свободи слова та законних інтересів окремих соціальних груп, зокрема інвалідів. Незважаючи на різноманітність та різноплановість проблемних аспектів, все ж таки вдалось визначити певні проблеми - лідери повторювались в тому чи іншому формулюванні деякими учасниками.
Не останнє місце серед таких проблем зайняла корупція, яку згадало близько 10% громадських активістів, та відсутність системних реформ. Лідерами серед проблем виявились також відсутність дієвої взаємодії НУО і влади та проблеми у сфері освіти, на кожній із них наголошувало близько 15% учасників школи.
Разом з тим, громадські активісти не обмежились лише констатацією проблем та труднощів, які існують в Україні. Учасники навчання розповіли і про власне бачення найбільш важливих позитивних змін, які останнім часом відбулись в країні. Серед них зазначалися проведення виборів Президента, з’їзд жіночих організацій, покращення доступу до різноманітних навчальних програм та наявність можливості для вільного висловлювання власної думки.
Деякі учасники відзначали зміни, які відбулись у громадській свідомості. Так, за словами одного з громадських активістів, «люди перестали сліпо вірити політичним лозунгам, а почали думати».
Узагальнюючи позитивні зміни, зазначені учасниками, були визначені найбільш значимі, тобто ті, які згадувались найчастіше. Це констатація того, що влада почала краще працювати в контексті менеджменту, про що зазначили близько 10% учасників, та підвищення активності молоді в сфері євроінтеграції, внаслідок чого збільшилася кількість міжнародних проектів (15%).
Зрозуміло, що цим переліком не закінчуються проблеми та позитивні зміни, які мають місце в Україні. Але учасники навчання мають надію, що найближчим часом позитивних змін буде набагато більше, адже громадські активісти зрозуміли, як впливати на Уряд країни та вирішувати соціально важливі проблеми. Навіть за допомогою інституцій Єврокомісії. Якщо буде потрібно…
Источник: http://eu.prostir.ua/news/243046.html
